Бездарні хранителі «луцького Бродвею».

Будинок, залишки якого ще місяць тому стояли на перехресті вулиць Шевченка (колишня Староволодимирська) та Словацького (колишня Парадна), мав свою майже столітню історію. На місці цього цікавого архітектурного об’єкту в 19 столітті  була одноповерхова дерев’яна напівжитлова-напівгосподарська споруда, яка мало чим різнилась від таких же, розміщених поруч. При впорядкуванні території величезної Парадної площі, яка колись займала нинішній Театральний майдан, і трансформації її в паркову зону центру міста, міська влада поставила наполегливу вимогу до власників оточуючих її дерев’яних нетрів замінити їх на сучасні двоповерхові будинки. Власницею будинку було замовлено в місцевих техніків аж три проекти, однак жоден не був прийнятий луцькою владою. Зважаючи на відсутність в місті архітектора, якого Луцьк на той час просто не мав, її чоловік, за порадою будівельника В. А. Топольницького, звернувся до київського інженера-архітектора Трахтенберга.

Вельмишановний пан, ознайомившись з місцевістю і врахувавши всі непрості особливості перехрестя найпрестижнішої на той час вулиці, запропонував досить оригінальне кутове рішення. Два різних фасади, оригінальний виступ і балкон та купол на гранчастому барабані стали архітектурними «родзинками» проекту. Будівництво почали негайно. І після періоду 1912-1913 років будинок став прикрасою архітектурної лінії біля Парадної площі, яку на початку століття називали «луцьким Бродвеєм».

На жаль, доля не судила йому відсвяткувати своє сторіччя. Придбавши цей історичний будинок, новий власник не дуже переймався його минулим. Останні чотири роки його конаючі рештки погребальним саваном прикривали величезні ганчірки біг-бордів.

Руйнуванню історичної забудови «луцького Бродвею» передувала незаконна перебудова будівлі Луцького адміністративного суду. Чергова архітектурна химера на місці ще одного історичного будинку стала атрибутом повної непрофесійності і чиновницької безконтрольності. Захисники й охоронці  правосуддя просто наплювали на закон і без жодних погоджень з пам’яткоохоронними органами безпардонно знищили первинний вигляд історичного середовища. І жодний чиновник навіть пальцем не поворухнув, щоб хоча б зауваження зробити…

Після неодноразового підняття питання про проблеми всієї лінії історичної забудови в центрі міста доля кутового будинку двічі безрезультатно розглядалась на Консультативній раді з питань збереження історичного середовища при Управлінні культури та туризму ВОДА. Цей орган був єдиним експертним майданчиком, до якого входили історики, краєзнавці, представники пам’яткоохоронних організацій. Так, саме був - адже завдяки повній байдужості і професійному безсиллю керівника відділу охорони культурної спадщини пана Василя Ворона експертне середовище в області просто знищене. Незважаючи на статутні вимоги проведення своїх засідань не рідше одного разу на місяць, Консультативна рада вже півтора року не збиралася. Тому зараз всі важливі рішення приймаються невеличкою купкою чиновників відділу винятково за суб’єктивними уподобаннями і «вагою аргументів» зацікавлених сторін.  Прикро, адже тоді було висунуто ряд слушних пропозицій від повної реставрації будівлі в існуючих фасадах до можливості реконструкції, де б перший поверх був сформований в сучасному стилі, а на базі другого і третього була б збудована точна копія об’єкту. Проте запевнення пана В. Ворона, що остаточне рішення щодо проекту буде обов’язково розглянуте на черговому засіданні, як завжди, виявилися порожньою балаканиною. Звернення про взяття об’єкту під охорону тихенько “зам’яли”, закінчивши все кулуарним «міжсобойником». 

Три місяці тому, зважаючи на тенденцію повної байдужості і можливості знищення будівлі, Комітетом захисту національної спадщини Громадської Ради Волині, згідно з вимогами закону України «Про збереження культурної спадщини», було подано лист на ім’я луцького міського голови  пана Романюка про внесення цієї будівлі до реєстру пам’яток місцевого значення. Згідно із  законом, з цього моменту об’єкт вважається нововиявленою пам’яткою і до прийняття рішення про внесення до державного реєстру повинен охоронятися державою як пам’ятка. 

15 травня членами Комітету захисту національної спадщини було виявлено спробу початку несанкціонованих робіт зі знесення будинку, про що двічі було офіційно повідомлено відділ охорони культурної спадщини Управління культури луцького міськвиконкому. Його посадові особи запевнили про негайне вжиття заходів. Проте, як з'ясувалося згодом, не зробили нічого. Ні власник, ні жодна з відповідальних структур, як цього вимагає закон, відділом навіть повідомлені не були. Об’єкт на очах всього міста просто і безперешкодно знищили. 

Жодних рішень про відмову в реєстрації цього об’єкту як пам’ятки на момент початку його руйнування прийнято не було, - про що повідомив минулого тижня головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини Управління культури луцького міськвиконкому пан Ю. Мазурик, а отже, об’єкт і досі перебуває під охороною міста і держави.

Знову гроші стали основним лобістом знищення цього будинку. Його власник (як кажуть, колишній співробітник міліції) і колишній мер Луцька Богдан Шиба, який, як з'ясувалося, благословив його ліквідацію, знайшли спільну мову. А тому нинішня стара-нова влада чергове знищення спадщини, як завжди, і не помітила. Тому непрофесійні відмовки начальника відділу охорони культурної спадщини Управління культури луцького міськвиконкому і за сумісництвом товариша Богдана Шиби - пана С. Годлевського - про те, що будинок - аварійний і повинен бути розібраний, навіть не дивують. Цей урядник, якого «попросили» з посади начальника Департаменту культури та збереження історичної спадщини і всупереч закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» без жодного конкурсу прилаштували на посаду начальника відділу, вже не перший рік послідовно і вперто демонструє повне невігластво в знаннях правових норм і абсолютну байдужість до історії міста. Що говорити, якщо вже більше двох років відділ охорони культурної спадщини офіційно не легалізований і не має жодних адміністративних прав, крім права звернення на всі боки та отримання зарплати з бюджету, яку він абсолютно не заслуговує. Два роки суцільної балаканини про поганих київських чиновників в цьому випадку виглядають як “дитячий щебіт”, вчергове стверджуючи повну відсутність будь-яких ознак професійності.

Проблема збереження культурного і національного спадку в місті стоїть вкрай гостро - і націонал-популізмом та кілометровими вишиванками її аж ніяк не вирішити. А почати треба з малого - просто дотримуватися закону, поважати надбання предків і любити своє місто, конкретною працею любити. Тоді і слово “спадщина” перетвориться з гарного гасла в реальне надбання нації, а її матеріальні цінності не ставатимуть грудою будівельного сміття.

P.S. Комітетом захисту національної спадщини Громадської Ради Волині подано звернення до прокурора м. Луцька з вимогою притягнення до відповідальності  посадових осіб, винних у службовій недбалості, яка призвела до знищення об'єкту, що перебуває під охороною держави.