Людина: між знаю, вірю й можу

Після двокрапки можна було б условити й інші складові змісту людини, наприклад: між все і ніщо, між волею і свободою, між замінованим і вільним Полем України, між християнином і язичником, між націоналістом і патріотом, між духовним, фізичним і психічним, між Заходом і Сходом; між реальністю, ірреальністю та інреальністю; між ПРАВдою та злом; між НАВОю та ПРАВою ЯВА людини постала тощо.

Таким чином, можемо акцентувати аспекти знання, віри й історичного досвіду життя, з яких твориться людська сутність і в яких проявляються вічні запитання українців до себе, Бога й світу. Та не всіх українців, а тільки стоїків, котрі впродовж тисячоліть вмирали в пошуках і боротьбі за Україну, а очікуваного ладу по-українськи як не було, так і не видно на горизонті. І точка!

Правда, є примара, що має державну форму існування з омріяною назвою Україна, але вона не є очікуваним ладом - суспільним українським устроєм, а вульгарною формою пострадянського гвалтування одних іншими. Звичайно, устрій змінюється, але тільки в конфігурації всесвітніх змін. І очікувати чогось наближеного до української форми цивілізації аж ніяк не випадає, бо ми, за фактом, у загалі народу та серед його "лідерів", так достеменно й не осягнули, що це таке - Українська Цивілізація.  

Залишатися в невіданні означає одне з двох – скоритися й жити як решта, проваджений гвалтівниками від бізнесу, або таки осягнути Україну хоча б у власному Серці й мислеобразах. За ними й вибирати триб життя й змісти творення.

Як на мене, нема слів, щоб охопити всі аспекти людини, бо ми є тільки відображенням Всесвіту, хоча й знаємо, що кожен є одночасно цілим всесвітом. Таке розуміння викликає більше запитань, аніж вводить мислення у коло пізнання цілісного як самого себе.  

Щоб не філософствувати надмірно й не впадати в наукову обструкцію слів та їхніх смислів, але і щоб не примітивізувати осмислення такого давнього як світ поняття «людина», дозволю собі вдатися до аналізу українського здорового глузду, до якого мав би апелювати кожен в Україні, щоб намітити цілі в побудові власного життя за образом і подобою до того суспільного, яке сам для себе створює.

Розумні зразу ж запитають, про яке суспільне йдеться: те, що маємо в сучасних атрибутах поділу світу на державні, корпоративні та імперські осередки життя, чи того, яке б ми хотіли мати як вияв українського життя Вільних Людей? На мій погляд, такий поділ на триби життя свідчить про радикально відмінні моделі світоглядів: перша є нав’язаною як чужинський проект стосовно українського світогляду, погвалтованого прийшлими, а другий условлює віковічний задум життя за образом МАМАЯ.

Всі, хто осмислював наше віддавання заміж за чужинське, визначали, що українці в діях, названих боротьбою за Україну, керувалися переважно емоціями, ніж розумом. Тобто те, що диктувало Серце - ВІРА, брало верх над чітким усвідомленням власного майбутнього, як ПРОЕКТУ Віри, Знання і МОЖливостей. Відповідно «ЗНАЮ», «ВІРЮ» та «МОЖУ» ставали засобами поневолення українського, бо й офіційну віру нам насаджували чужинці. А рідний генотипний код віри залишався жевріти в підсвідомості, інколи проявляючи себе поштовхами до протестів та революцій.

Ірраціональне в нашій ментальності завжди творило Образ ідеальної України. Є тільки два історичні досвіди теорії такого Образу: божественний лад та економічно й політично справедливий лад. До цих моделей припасовувалися знання, віросповідання та можливості. При цьому не забуваймо, що божественний лад світоглядно означає пряме ПРАВління Бога (Богів - Законів ПРАВИ) через знання і віру – панування божественного ПРАВА, а не опосередковане правління підставних поводирів – пастирів та політиків, захищених придуманими «законами» такого правління.

Українці за ментальністю не можуть тяжіти до проекту політично-соціального, бо він не є чуттєвим, а раціональним. Обдурити власне Серце українцеві не дозволяє природне відчуття ВІРИ як методу осягання України. Й тут виникає протиріччя вибору трибу життя, яке в більшості призводить, врешті-решт, до зради національної віри з відповідними й очевидними щодня результатами. Правда, зрадою це не усвідомлюється, бо є виправдання - предки так само жили й ось тепер більшість так живе.

Віками предки й ми сьогодні випробовували й випробовуємо різні віросповідання та атеїзм, обманюючи себе й нащадків. Але десь у глибині ментальних генотипів розвитку людини українці (це моє визначення, осмислене за розумінням проекту "Україна" в світлі Законів ПРАВИ), як міжнаціональна каста вибраних (бо ж народжені з міжетнічних шлюбів таки мають в основі наш генокод) для місії несення Світла Істини, завжди були сповідниками тільки одного віровідкриття, яке не змінювалося, - Україна.

Виходячи з такої закваски, мені бачиться українське як Образ божественного, яке на тлі сучасного людства ніколи не може бути втілене, адже панує природа «розумного» проектування суспільного, що йде від різних народів та «провідників». «Розумне», що спрямоване на втілення проекту кабали, володіє великою силою примусу, навіть більше того – гвалтування емоційного, почуттєвого, спекулювання ним. Тому віра, природа якої зосереджена в Серці, виявляється надто слабким керманичем для справ суспільного поступу. Відповідно треба або забути про боротьбу за божественний лад, або затято слідувати за вірою Серця, зберігаючи лад, передусім, у власному єстві й відповідно поширюючи його на справи сім'ї, РОДини, суспільні.  

До природи нашої ментальності долучаємо інші народи, серед яких є вірні такого трибу життя – божественного ладу. Вони не знають поняття «Україна», бо мають власні державницькі поняття, але при цьому смисл божественного ладу залишається спільним для всіх землян.

Для людства, що не знає природи божественного й не хоче її осягати за світоглядом касти Воїнів Світла, не можливо спроектувати єдиний задум руху до вільного від Бога життя за законами Шлюбу Неба та Землі, адже він не вкладається в парадигму (фу, який бридкий термін) «науки про економічний та політичний розвиток». Зате для окремого українця, його громади, спільноти соРАтників - можна! І ми це робимо.

Висновки:

Українці всіх націй! Тільки Ви власним подвигом несення Світла Істини крізь бійню людства утверджуєте істинне ЗНАННЯ, ВІРУ й МОЖливості Людини Вільної – Закон кардіоєдності Неба і Землі! Тільки Ви власним трибом життя подаєте приклад позбавлення від ярма політично-економічного безпуття людства!  Ви є живим втіленням божественного Ладу – його й отримаєте!

(P.S. Ці висновки свідчать про те, що тільки за покликом Законів світу ПРАВе гряде така боротьба за божественний лад, від якої зміниться Лик Землі й зникне поняття економічного ладу в грецькому "науковому" розумінні. Від КІНа віку українці готують цей поклик!)

Для ілюстрування використано твори автора