По-перше – історично: їхніх предків обдурили на зорі Нової ери.
По-друге – комуністично: їхніх батьків обдурили по-русскі (читай – так само, як предків, але вже спадкоємці дурисвітів).
По-третє – економічно: вони виявилися заручниками новітнього походу вироджених за пограбування України.
Врешті-решт – генетично: тисячі поколінь виРОджених уже не здатні народжувати нікого іншого, як КОНтужених на всі чотири сторони свободи.
При цьому дітьми вони виглядають цілком нормальними – граються з собі подібними дітьми, лопотять язиками, вчаться мови, роблять збитки, добре вчаться у школах, вузах, а потім, як і належиться сповільненій дії генетичної сирості, - настає шиза, і починається: «О какой Украине идет речь?., украінська література в наш час знаходиться в великі небезпешності... галичане навязывают.., задачи глобальной украинизации уже провалены.., коварное свойство, заложенное в украинский язык... і тому подібна «ГАЛІ-матня».
Якщо матня повинна матлятися по-русскі, то «Рабочая газета» (ежедневная всеукраинская газета) для цього чудово надається. Памфлетуй собі на здоров’я, еС-СУЙ і клади “ковбаски» з сої на чільне місце України, щоб помітити власну квартиру – благо, советські застінки історії не розвалилися за купу років панування «четырежды» КОНтужених.
І, звичайно, при чому тут «неразделённая любовь к Украине, которая дает мне ничтожную зарплату, ничтожную пенсию, ничтожный прожиточный минимум ... и бьет...». Мало б’є! Ви ж виросли з-під палиці і «кнута батюшкі», ви ж «нє понімаєтє» слова людського, крім матюків – «национальной русской идеи».
Поки свербить “язик», мелемо несусвітнє, свербить у проході – чухаємося, а коли вже допікає куском хліба, нарешті, починаємо огризатися. Звичайно, виходять огризки, адже бидляцька свідомість – це суто «владна» риса своїх-чужих в Україні. А звідки вони? «Родились под звездой счастья, повешенной в небесах еще до распятия!»
Дрантя – воно і є дрантя: з чого склепали Україну в попихах історії, таку й маємо. Бо хто завжди був найбільшим ПАТРІотом України? Звичайно ті, хто тиснув її в обіймах до посиніння й крав від робочого люду останнє.
А лохи – лохами: крім бидлякувати й класти там, де живеш, не навчені.
Мені їх зовсім не жаль, бо вони «в доску свои» - з селян, робітників та гнилої інтелігенції.
Позашлюбної?
Для того щоб коментувати увійдіть будьласка під своїм акаунтом або зарєструйтесь